Епізод 27. Про «П’яний корабель» у порті Франківськ. Історії від Христини Михайлюк

Директорка і співзасновниця камерного франківського видавництва перекладної літератури «П’яний корабель» розповідає про ціну свободи й ціну імені на обкладинці, розмірковує про стиль перекладача і ділиться деталями «внутрішньої кухні» видавничого процесу, де словники можуть набувати невластивих для себе функцій. Мені особисто після нашої розмови здається, що це маленьке, але надзвичайно чесне, відповідальне й професійне видавництво має правити за приклад для інших видавців.Для розумничок і розумничків, які вже хочуть купити книжки видавництва «П’яний корабель», ось посилання на сайт:https://www.facebook.com/drunkenboatpublishers

Велика подяка бару «Бочка» за надане місце для зйомок:https://www.instagram.com/bochka.bar.if/?hl=uk Якщо вам сподобалось, і тільки якщо сподобалось, будь ласка, підтримайте цю ініціативу: Монобанк: 4441111063960664 PayPal: tyupas@outlook.com00:00 - intro 00:39 - що нам треба знати про «П’яний корабель»? 02:56 - прокляті поети зі зламаними ногами05:13 - найпопулярніші книжки видавництва 07:36 - природний відбір12:33 - перший перекладений вірш (і це був Жадан) та інші замовлення15:56 - чи має перекладач свій стиль? І чи може його мати?18:41 - загроза з боку ШІ20:04 - що робить гарний переклад гарним? І до чого тут котячі сцяки?27:41 - що є авторитетом для редактора?30:44 - вивчення англійської в Карпатах36:22 - запитання від попередника (про перекладацький стиль)40:13 - робота над перекладом — це не завжди переклад49:26 - про ім’я перекладача на обкладинці 1:00:19 - outro