«Чи існує взагалі справедливість?» — запитує Геля Іру у розмові про Боснійську війну, яка у центрі нашого восьмого епізоду. Як воєнні злочинці живуть пречудові життя на території Сербії, боснійці прописують самі для себе самих себе крізь літературу, а ми порівнюємо себе з ними — дівчата розповідають у епізоді. А ще трохи балакають сербо-хорватською.
Маркіян ж робить історичний огляд регіону від початку двадцятого століття крізь Першу і Другу світові війни, правління Тіто, розпад Югославії до, власне, нападу Сербії на Боснію і Герцоговину у квітні 1992 року та війни, яка тривала до грудня 1995 року.
У центрі літературного обговорення «Ніби мене нема(є)» Славенки Дракуліч, «Книга про Уну. Повоєнний роман» Фарука Шехича, «Срда співає в сутінках, на Трійцю» та «Сараєвські мальборо» Міленко Єрґовича. Так Геля та Іра розглядають і майже документальне письмо про досвід перебування у концтаборі Славенки Дракуліч, абсолютно поетичний текст Фарука Шехича і контрастні новели та роман Міленка Єрґовича, де він з одного боку зарисовує жителів Сараєва, а з іншого — плутає для читача воєнні досвіди та колективну пам’ять всіх трьох країн.
Podden och tillhörande omslagsbild på den här sidan tillhör
Правда і Кривда. Innehållet i podden är skapat av Правда і Кривда och inte av,
eller tillsammans med, Poddtoppen.
